Інтерактивна вправа "Типи посилань на клітинки в Excel"

Типи посилань на клітинки в  MS Excel 

Інтерактивна вправа "Текстовий редактор MS Word"

Вікно Текстового редактора MS Word

Інтерактивна вправа "Вікно табличного процесора Microsoft Excel"

Складові вікна табличного процесора MS Excel

Предмет методики навчання інформатики і її місце в системі професійної підготовки вчителя інформатики. Інформатика як наука і навчальний предмет в школі. Концепції шкільного курсу інформатики. Стандарт шкільної освіти з інформатики. Методична система навчання інформатики в середній загальноосвітній школі.

Методика навчання інформатики – це розділ педагогічної науки:

1)      об’єктом якої є процес навчання інформатики;

2)      предметом – проектування, конструювання, реалізація (впровадження в педагогічну практику), аналіз (педагогічний експеримент) і розвиток методичних систем навчання інформатики;

3)      одним з основних методів методики навчання інформатики є педагогічний експеримент.

Методику навчання інформатики як нову дисципліну почали викладати у вищих педагогічних навчальних закладах з 1987/88 навчального року. На той час існувало лише фрагментарне бачення предмета. Тому вивчення курсу розпочалося одночасно з його розробкою. Важливу роль при цьому відіграла концепція співпраці, спільного навчання, запропонована в галузі інформатики А.П.Єршовим. Вона виявилася продуктивною і після того, як проблему підготовки викладачів було частково вирішено.

За умов дефіциту в школах досконалої обчислювальної техніки, якісного програмного забезпечення і під впливом вузівських традицій навчання програмування курс методики навчання інформатики спочатку був орієнтований в основному на навчання розв’язування задач на алгоритмізацію з виконанням алгоритмів на дошці, що загалом відповідало і стану матеріально-технічного забезпечення шкільного курсу інформатики.

Лише поступово були:

1)      сформульовані цілі вивчення інформатики в школі;

2)      виділені рівні роботи з комп’ютером;

3)      конкретизовані принципи загальної дидактики щодо навчання інформатики;

4)      переусвідомлені фундаментальні поняття комп’ютерної грамотності й інформаційної культури;

5)      розкриті способи формування стійкого інтересу учнів до предмета на основі системи вимог до формування особистості;

6)      розглянуті проблеми поєднання нових і традиційних дидактичних засобів навчання інформатики;

7)      систематизовані організаційні форми навчання для комп’ютерних і звичайних занять;

8)      проаналізовані методи навчання, зокрема форми і методи розумової діяльності учнів, які працюють з комп’ютером.

Нарешті, стало зрозуміло, що основні труднощі виникають у вчителя-початківця, а часом і в досвідченого вчителя саме через недостатність системного бачення предмета інформатики і методики його навчання.

У педагогічному плані слово ,,методика,, найчастіше вживається у трьох значеннях:

1)      методика як педагогічна наука, яка має, з одного боку, характеристики, притаманні будь-якій науці (теоретичний фундамент, експериментальну базу, робоче поле для перевірки науково обґрунтованих гіпотез), а з другого, - специфічні об’єкти дослідження, що зумовлені як особливостями самого предмета, так і шляхами оволодіння ним;

2)      методика як сукупність засобів, організаційних форм, методів і прийомів роботи вчителя, це - ,,технологія,, професійної практичної діяльності;

3)      методика як навчальна дисципліна.

Методика навчання інформатики – наука про інформатику як навчальний предмет та закономірності процесу навчання інформатики учнів різних вікових груп.

Методика навчання інформатики визначається як наукова дисципліна, що займається дослідженням і розробкою відповідного до цілей і змісту навчання програмного, технічного, навчально-методичного, організаційного, психолого-педагогічного забезпечення застосування комп’ютерних технологій у шкільному навчальному процесі.

Методика навчання інформатики як наука тісно пов’язана з концепцією навчального процесу, його основними компонентами, які й становлять сукупність об’єктів вивчення та дослідження. До основних компонентів навчального процесу належать:

1)      навчаюча діяльність вчителя;

2)      навчальна діяльність учнів;

3)      організація навчання.

Процес навчання – це процес спільної діяльності вчителя та учнів. Обидві сторони – і вчитель і учень – беруть активну участь у цій діяльності, але кожен по-своєму:

·         учитель здійснює навчаючі дії, спрямовуючи навчальні дії учнів;

·         учитель мотивує навчальну діяльність учнів. спонукає їх до навчання;

·         учитель організовує навчальні дії учнів таким чином, щоб вони давали максимальний ефект. Ця організація проходить на рівні кожного окремого учня;

·         учитель дає учням матеріал для засвоєння та орієнтири для їх навчальної діяльності;

·         учитель здійснює контроль за ефективністю засвоєння знань.

Спочатку навчаючі дії вчителя превалюють. Однак вони обов’язково спрямовані на формування в учнів різноманітних навчальних умінь – умінь самостійної пізнавальної діяльності. Поступово частка ,,участі,, вчителя в спільній діяльності зменшується, а учнів – зростає. Зростає і якість навчальних дій – дії учнів стають більш активними, творчими й самостійними, а роль вчителя зводиться до управління цією активною і самостійною діяльністю учнів.

Під ,,організацією,, в широкому розумінні цього терміна маються на увазі такі фактори: мета навчання, його зміст, методи та прийоми, а також засоби навчання.

Без тісних взаємозв’язків між усіма компонентами навчальний процес не може бети ефективним, а в окремих випадках стає і неможливим.

Особливість методики навчання інформатики виявляється в тому, що інформатика, як наука і як навчальний предмет, бурхливо розвивається. У зв’язку з цим існує потреба постійно узгоджувати зміст навчання з досягненнями у розвитку науки і техніки. За таких умов вимушеним (і плідним) рішенням є максимальне спирання на результати загальної дидактики та психології, на конкретні методики навчання інших дисциплін, зокрема математики й фізики. Звідси випливає також вимога добору такого змісту навчання інформатики, який за можливості якомога менше залежав би від типів комп’ютерів та їхнього програмного забезпечення. Зрозуміло, процес навчання неминуче реалізується із застосуванням деяких конкретних програмних і технічних засобів, але вони повинні розглядатися лише як окремі зразки різного комп’ютерного обладнання, як можливі засоби унаочнення і дидактичного супроводу навчального матеріалу, а також технічної підтримки навчально-пізнавальної діяльності. Слід формувати найбільш загальні, фундаментальні знання, за можливості уникаючи машинозалежних знань і умінь, які можуть виявитися непридатними до використання і навіть шкідливими для учнів у новій ситуації, під час роботи на інших типах комп’ютерів, з іншою операційною системою та прикладним програмним забезпеченням або іншою мовою програмування.

Методика навчання інформатики сьогодні інтенсивно розвивається. Багато положень у ній сформувалися зовсім недавно і не мають ще ні глибокого теоретичного обґрунтування, ні експериментальної перевірки.

Завдання курсу методики навчання інформатики.

Методична система навчання інформатики повинна розглядатись як цілісна система цілей, змісту, методів, засобів і організаційних форм навчання.

Відповідно до загальних цілей курс методики навчання інформатики повинен забезпечувати розв’язування таких основних завдань:

1.      Визначити та обґрунтувати  конкретні цілі навчання інформатики та зміст відповідного загальноосвітнього предмета середньої школи.

2.      Розробити найбільш раціональні методи й організаційні форми навчання, спрямовані на досягнення поставленої мети.

3.      Розглянути необхідні засоби навчання та розробити рекомендації щодо їх застосування в навчальному процесі.

Тобто методика навчання інформатики, як і будь-яка інша предметна шкільна методика, повинна забезпечувати розв’язування традиційної тріади питань:

1)      Навіщо вивчати інформатику? (Мета навчання інформатики.)

2)      Що саме слід вивчати? (Зміст навчання.)

3)      Як треба навчати інформатики? (Засоби, методи, організаційні форми навчання.)

До основних завдань теоретичного курсу “Методика навчання інформатики” належать такі:

·         показати основні компоненти теорії сучасного навчання інформатики у середніх навчальних закладах і на цій основі навчити студентів використовувати теоретичні знання для вирішення практичних завдань;

·         ознайомити студентів із сучасними тенденціями в навчанні інформатики;

·         розкрити суть складових частин і засобів сучасної методики як науки; спрямувати студентів на творчій пошук під час практичної діяльності у школі;

·         сформувати в студентів під час виконання практичних і лабораторних занять професійно-методичні вміння, необхідні для плідної роботи в галузі навчання інформатики;

·         залучити майбутніх учителів до опрацювання спеціальної науково-методичної     літератури, що має стати джерелом постійної роботи над собою з метою підвищення рівня професійної кваліфікації.

Зміст курсу “Методика навчання інформатики” становлять питання її загальних теоретичних основ (загальна методика навчання інформатики) і питання вивчення окремих розділів, тем (часткова або спеціальна методика навчання інформатики).

До основних вимог до знань майбутніх вчителів інформатики у галузі методики навчання інформатики можна віднести:

·         розуміння місця і значення методики навчання в професійній підготовці вчителя інформатики;

·         знання основних компонентів методичної системи навчання інформатики в школі та їх взаємозв’язків у навчальному процесі;

·         знання основних компонентів концепції навчання інформатики, а також програм і підручників, розроблених на їх основі; розуміння суті й призначення освітніх стандартів навчання; знання змісту стандартів з інформатики;

·         володіння методикою навчання окремих тем і питань шкільного курсу інформатики;

·         уміння використовувати програмну підтримку курсу і оцінювати її методичну доцільність;

·         знання принципів диференціації навчання інформатики, володіння методикою навчання одного-двох профільних курсів інформатики, що відповідають спеціалізації освіти на старшому ступені в конкретній школі;

·         уміння планувати навчальний процес з інформатики, вибирати організаційні форми і методи, адекватні змістові матеріалу, що вивчається;

·         знання функцій, видів контролю і оцінки результатів навчання, уміння розробляти і використовувати засоби перевірки, об’єктивно оцінювати знання і вміння учнів, коригувати методику навчання за результатами різних видів контролю знань;

·         знання сучасних тенденцій у навчанні інформатики.

Інформатика як наука і як навчальний предмет у загальноосвітній школі

Після Другої світової війни бурхливо розвивалася кібернетика як загальна наука про управління і зв’язок у різних системах: штучних, біологічних, соціальних. Розвиваючись одночасно з розвитком електронно-обчислювальних машин, кібернетика згодом ставала більш загальною наукою – наукою про перетворення інформації.

Під інформацією у кібернетиці розуміють будь-яку сукупність сигналів, впливів або відомостей, які деяка система сприймає від навколишнього середовища (вхідна інформація), видає у навколишнє середовище (вихідна інформація), а також зберігає у собі (внутрісистемна інформація). Слово “інформатика” є своєрідним гібридом двох слів – “ІНФОРмація” і “автоМАТИКА”.

Інформатика – це наука про інформацію та інформаційні процеси в природі та суспільстві, методи та засоби пошуку, збирання, одержання, опрацювання, зберігання, подання, передавання інформації та управління інформаційними процесами.

Сучасні потоки інформації людство може сприймати і використовувати лише за допомогою комп’ютерів, які здійснюють автоматичне опрацювання величезних масивів різноманітних повідомлень. Фундаментальним ядром інформатики є інформологія – наука про інформацію, а також алгоритміка (теорія алгоритмів разом з її філософськими висновками, нерозв’язними проблемами), а сучасна обчислювальна техніка – її матеріально-технічною основою. Важливою особливістю інформатики є те, що вона має найширші застосування, що охоплюють, в основному, всі види людської діяльності: виробництво, управління, науку, освіту, проектні розробки, торгівлю, медицину, мистецтвознавство, побут тощо. Основне значення має вдосконалення соціального управління на основі нових інформаційно-переробних технологій. Інформатика вивчає те спільне, що властиве численним різновидам конкретних інформаційних процесів (технологій). Ці технології і є об’єктом вивчення інформатики.

Предмет інформатики визначається різноманітністю її застосувань. Інформаційні технології, що використовуються у різних видах людської діяльності (управління виробничим процесом, наукові дослідження, проектування, освіта та ін.), маючи спільні риси, в той самий час істотно відрізняються.

У зв’язку з розвитком інформатики виникає питання про її взаємозв’язки і розмежування з кібернетикою. Інформатика і кібернетика мають багато спільного, заснованого на концепції управління, однак кібернетика повністю не поглинає інформатику. Одним з підходів розмежування інформатики і кібернетики – це віднесення до галузі інформатики досліджень інформаційних технологій не в системах будь-якої природи: біологічних, технічних та ін., а лише в соціальних системах. Крім того, за кібернетикою зберігаються дослідження загальних законів руху інформації у довільних системах, у той час як інформатика, спираючись на цей теоретичний фундамент, вивчає технологію, конкретні способи і прийоми збирання, зберігання, опрацювання, передавання, подання та використання інформації. Кібернетичні принципи не залежать від окремих реальних систем, а принципи інформатики завжди перебувають в технологічному зв’язку саме з реальними системами.

На всіх етапах розвитку суспільства інформаційні технології забезпечували інформаційний обмін між людьми, відображали відповідний рівень і можливості систем пошуку, реєстрації, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації і, по суті, були синтезом методів і засобів оперування людини з інформацією в інтересах її діяльності.

Інформаційна технологія – це сукупність методів, засобів, прийомів, що забезпечують пошук, збирання, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації між людьми.

Інформаційно-комунікаційні технології (ІКТ) – інформаційні технології на базі персональних комп’ютерів, комп’ютерних мереж і засобів зв’язку, для яких характерна наявність доброзичливого середовища роботи користувача.

Таким чином:

Інформатика – комплексна наука й інженерна дисципліна:

·         об’єктом якої є інформаційні процеси будь-якої природи;

·         предметом є нові інформаційні технології, які реалізуються за допомогою комп’ютерних систем;

·         методологією – філософськи основи природничих і гуманітарних наук, обчислювальний експеримент.

Інформатика – динамічна наука, що інтенсивно розвивається та суттєво впливає на розвиток інших наук і технологій. Вона перетворюється із суто технічної на фундаментальну суспільно значну науку.

Однією із сфер людської діяльності в якій сьогодні все відчутнішим стає вплив інформатики, є система освіти. З’явився новий навчальний предмет, покликаний формуванням основи інформаційної культури учнів, який спочатку отримав назву “Основи інформатики та обчислювальної техніки”, а згодом “Інформатика”.

Курс інформатики розпочали викладати у масовій школі в 1985 р. Причинами його введення стали:

·         зростаюча комп’ютеризація виробництва;

·         зростаюча комп’ютеризація наукових досліджень;

·         потреби підготовки висококваліфікованих фахівців для комп’ютеризованого виробництва;

·         комп’ютеризація управління (діловодство, банківська справа, АРМ керівника, секретаря, бухгалтера);

·         підготовка людини до життя в комп’ютеризованому суспільстві, використання комп’ютерів у побуті;

·         доступ через комп’ютерні мережі до світових інформаційних ресурсів;

·         комп’ютеризація власне освіти.

Шкільний предмет, виконуючи загальноосвітні функції, повинен відображати найбільш загальнозначущі, фундаментальні поняття і відомості, які розкривають сутність науки, забезпечувати учнів знаннями, вміннями, навичками, необхідними для вивчення основ інших наук в школі, а також, готувати молодь до майбутньої практичної діяльності і життя в сучасному інформаційному суспільстві.

Предметом навчальної дисципліни “Інформатика” є наукові факти, основні поняття і положення стосовно сутності інформації та інформаційних процесів, принципи, методи і засоби пошуку, збирання, зберігання, опрацювання, подання, передавання інформації та управління інформаційними процесами.

Структура і зміст шкільного курсу “Інформатика” повинні певною мірою відповідати сучасному стану і тенденціям розвитку інформатики як науки.

Інформатика як навчальний предмет – це педагогічно адаптована і предметно специфікована система знань:

·         навчальним об’єктом якої є предмет інформатики як наукової дисципліни;

·         предметом – результат дидактичного опрацювання наукових знань, які належать до навчального об’єкта, відповідно до цілей навчання.

Програмне забезпечення шкільного предмета інформатики підтримує ін формаційну, управляючу і навчальну системи середньої школи, включає в себе програмістські засоби для проектування і відтворення таких систем, що орієнтовані на школярів і вчителів.

Навчально-методичне забезпечення шкільного курсу інформатики включає навчальні програми, методичні посібники, підручники зі шкільного курсу інформатики, програмні засоби для підтримки  навчально-пізнавальної діяльності при навчанні інформатики, а також інших шкільних предметів, на яких можна випробувати методологічний вплив інформатики, і для курсів, при викладанні яких планується використання засобів інформатики.

Відомості про комп’ютер як об’єкт вивчення є складовою частиною шкільного предмета інформатики. При цьому шкільний навчальний предмет, покликаний, перш за все, відігравати загальноосвітні функції, не може охопити всю розмаїтість питань, які становлять зміст науки інформатики, що бурхливо розвивається. Одночасно, зміст шкільного предмета повинен бути достатнім для того, щоб сформувати в учнів знання, вміння, навички, необхідні на сучасному етапі для вивчення основ інших наук у школі, а також для використання інформаційних технологій у майбутній практичній діяльності.

Методична система навчання інформатики в середній загальноосвітній школі.

Системою називається будь-яка сукупність елементів довільної природи, між якими існують певні внутрісистемні зв’язки. Системний підхід вважається одним із провідних методологічних принципів дослідження в кожній галузі знань.

Методична система навчання інформатики у середніх навчальних закладах визначається як система, функціонування якої обумовлюється багатьма чинниками. Головним з них є: характер соціального замовлення на сучасному етапі розвитку інформаційного суспільства, цілі навчання та виховання, принципи і зміст навчання інформатики тощо.

Методична система навчання будь-якого предмета являє собою сукупність п’яти компонентів: цілі, зміст, методи, засоби й організаційні форми навчання. Методичні системи навчання предметів, які становлять зміст загальної середньої освіти, формувалися протягом десятиріч в основному емпірично, перевірялись шкільною практикою і помітно змінювались з періодом порядку 10 – 15 років. Для інформатики ж характерним є високий динамізм становлення її методичної системи навчання.

Аналіз методичної системи навчання.

Створення та розвиток методичної системи інформатики відіграє ключову роль у становленні шкільного курсу інформатики. Тому актуальним є аналіз компонентів методичної системи. Сьогодні можна виділити другий етап у розвитку методичної системи навчання інформатики і порівняти зміну її основних компонентів (табл. 1).

Місце і зміст шкільного предмета “Інформатика” значною мірою залежить від рівня інформатизації навчального процесу, розробки інформаційно комунікаційних технологій  навчання (ІКТН) та їх використання при вивченні різних навчальних предметів, змістового наповнення інших навчальних предметів у різних освітніх галузях.

Мета навчання шкільного курсу інформатики – формування основ інформаційної культури школярів, тобто формування сукупності знань, умінь, навичок, які забезпечують учням можливість застосовувати комп’ютерну техніку в навчальній, а згодом у професійній діяльності.

Основною метою предмета “Інформатика” є:

1)      сформувати знання, уміння і навички, необхідні для раціонального використання засобів сучасних інформаційно-комунікаційних технологій при розв’язуванні задач, пов’язаних з опрацюванням інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, поданням, передаванням;

2)      ознайомити учнів із роллю нових інформаційно-комунікаційних технологій у сучасному виробництві, науці, повсякденній практиці, з перспективами розвитку комп’ютерної техніки;

3)      започаткувати основи інформаційної культури учнів.

Зміст курсу інформатики включає сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина курсу спрямована на формування в учнів основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач, ознайомлення з такими поняттями як інформатизація, повідомлення, властивості інформації, інформаційні процеси, алгоритм, виконавець алгоритму, структура алгоритму, величина, типи величин. Практичний аспект пов’язаний з виробленням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написанням програм однією з конкретних мов програмування, використання глобальної мережі Інтернет для обміну інформацією та повідомленнями, її пошуку. Необхідність вироблення практичних навичок і умінь роботи на комп’ютері передбачає значне підвищення питомої ваги практичних занять (порівняно з іншими предметами) у загальній структурі курсу, надаючи  курсу інформатики специфічні риси, які відрізняють його від інших предметів.

На добір змісту шкільного курсу інформатики впливають дві групи основних чинників:

1.                      Науковість і практичність. Зміст навчального курсу інформатики повинен іти від науки інформатики (тобто не суперечити сучасному стану науки і бути методологічно витриманим); вивчення предмета повинно давати такий рівень фундаментальних знань учнів, який дійсно міг би забезпечувати підготовку учнів до майбутньої професійної діяльності в різних сферах (практична мета).

2.                      Доступність і загальноосвітність. Матеріал, який включається до курсу інформатики, має бути доступним для засвоєння учнем. Курс інформатики повинен, крім того, відображати найбільш загальнозначущі, загально культурні, загальноосвітні відомості з відповідної галузі наукових знань.

Таблиця 1

Основні компоненти методичної системи	Перший етап розвитку методичної системи навчання інформатики	Другий етап розвитку методичної системи навчання інформатики
Мета курсу	Формування комп’ютерної грамотності учнів, тобто формування сукупності знань, умінь і навичок, які забезпечують учням можливість застосовувати обчислювальну техніку в навчальній, а згодом у професійній діяльності	Формування основ інформаційної культури, яка забезпечує можливість подальшого широкого використання здобутих знань і вмінь як при вивченні теоретичних основ інформатики, так і при вивченні інших предметів. Вивчення основ інформатики як фундаментальної галузі наукового знання, формування наукового світогляду учнів. Формування уявлень про становлення інформаційного суспільства та його цінностей, навчання учнів основ алгоритмізації, загальних методів розв’язування задач. Дати уявлення про інформаційні процеси
Зміст	Сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина спрямована на формування основ комп’ютерної грамотності. Практичний аспект пов’язаний з написанням алгоритмів і програм однією з конкретних процедурних мов програмування.	Сукупність двох взаємопов’язаних компонентів: теоретичного і практичного. Теоретична частина спрямована на формування основ інформаційної культури, навичок аналізу і формалізації предметних задач. Практичний аспект пов’язаний з формуванням навичок роботи з готовим програмним забезпеченням, написання програм однією з конкретних мов програмування.
Методи	Пояснювально-ілюстративні. Традиційні контрольні роботи. Робота з книжкою. Репродуктивний. Частково-пошуковий.	Метод проектів, самостійна робота учнів з ППЗ, тренажерами. Пошук інформації в глобальній мережі Інтернет. Проблемний. Дослідницький. Частково-пошуковий.
Засоби	Дошка, калькулятор, плакати, слайди, комп’ютер, підручники і навчальні посібники	Навчально-методичний комплекс, ППЗ для Ної підтримки навчально-пізнавальної діяльності при вивченні основних розділів інформатики, ППЗ для контролю знань, умінь і навичок, комп’ютер, засоби телекомунікацій, відеотехніка, підручники і навчальні посібники.
Форми	Колективні	Групові: семінари, навчальні дискусії; колективно-розподільчі форми роботи з навчальним матеріалом, індивідуальні, підсумкові і тематичні заліки

На сьогоднішній день ще існує 3 варіанти викладання інформатики у загальноосвітній школі. Це обумовлено:

-       наявністю комп’ютерної техніки у школі,

-       наявністю комп’ютерів як різних типів (машини старих поколінь і комп’ютери, що відповідають сучасним вимогам), так і різною їх кількістю.

1 варіант – “безмашинний”.

Скорочений курс (70 год, безмашинний варіант).

Мета курсу: Формування знань, необхідних для майбутнього раціонального використання нових інформаційних технологій при розв’язуванні задач, що пов’язані з обробкою інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, передачею інформації; знайомство учнів з роллю нових інформаційних технологій в сучасному виробництві, з перспективами розвитку обчислювальної техніки.

1.      Знайомство з поняттям інформації, її властивостями, способами представлення. Поняття інформаційних процесів. Кодування інформації. Одиниці вимірювання кодів інформації.

2.      Знайомство з апаратною складовою інформаційних технологій. Магістрально-модульний принцип побудови комп’ютерів.

3.      Програмне забезпечення ПК. Поняття файлової системи. Каталоги, шлях до файлу. Знайомство з функціями операційної системи DOS та можливостями програми-оболонки Norton Commander.

4.      Знайомство на рівні представлення та орієнтації у поняттях про операційну систему Windows, текстовий, графічний, музикальний редактори, бази даних, бази знань, електроні таблиці, експертні системи. Знайомство з можливостями локальних та глобальних комп’ютерних мереж.

5.      Основи алгоритмізації (без вивчення мов програмування).

Література для вчителя та учнів:

1. Забродська Л., Савченко В. Інформатика 8-11(12). Пробний підручник. - доцільно використовувати як основний підручник.
2. Верлань А.Ф., Апатова Н.В. Інформатика. – можна використовувати в якості підручника.
3. Зарецкая И.Т., Колодяжный Б.Г. Інформатика 10-11. – можна використовувати в якості підручника.
4. Гаевский О.Ю. Інформатика 7-11 кл. Навчальний посібник. - можна використовувати в якості посібника для вчителя.
5. Шафрин Ю. Основы компьютерной технологии – використовується як посібник для вчителя.
6. Симонович С., Евсеев Г., Алексеев А. Общая информатика – використовується як посібник для вчителя.
7. Руденко В.Д., Макарчук О.М., Патланжоглу М.О. Практичний курс інформатики – використовується як посібник для вчителя.

Несучасні джерела:

8. А.П.Ершов, И.М.Монахов. Основы информатики и вычислительной техники – можна використовувати як підручник тільки під час вивчення розділу “Основи алгоритмізації”.
9. Каймін О.А., Щеголєв О.Г., Єрохіна О.А., Федюшкін Д.П. Основи інформатики та обчислювальної техніки - використовується як підручник тільки під час вивчення розділу “Основи алгоритмізації”.
10. Касаткин В.Н., Верлань А.Я. Основы информатики и вычислительной техники - використовується як підручник тільки під час вивчення розділу “Основи алгоритмізації”.

2 варіант викладання інформатики - “частково машинний”.

В залежності від наявності комп’ютерів певного типу або покоління, даний варіант викладання інформатики в свою чергу розподіляється ще на три варіанти:

Перший тип комп’ютерів повинен не використовуватися більше у школах за наказом міністра освіти.

Мета курсу: Формування знань, практичних вмінь та навичок, необхідних для майбутнього раціонального використання нових інформаційних технологій при розв’язуванні задач, що пов’язані з обробкою інформації, її пошуком, систематизацією, зберіганням, передачею інформації; знайомство учнів з роллю нових інформаційних технологій в сучасному виробництві, з перспективами розвитку обчислювальної техніки.

Задачі курсу:

1. Знайомство з поняттям інформації, її властивостями, способами представлення. Поняття інформаційних процесів. Кодування інформації. Одиниці вимірювання кодів інформації.
2. Знайомство з апаратною складовою інформаційних технологій. Магістрально-модульний принцип побудови комп’ютерів.
3. Програмне забезпечення ПК. Поняття файлової системи. Каталоги, шлях до файлу. Знайомство з функціями операційної системи DOS та можливостями програми-оболонки Norton Commander.

Примітка: Для комп’ютерів 1 типу – ці знання залишаються на рівні теоретичних знань або теоретичних понять.

Для комп’ютерів 2 та 3 типів – додається мета: сформувати практичні навики роботи з операційною системою DOS та програмою-оболонкою Norton Commander.

4. Основи алгоритмізації та програмування.

Примітка: Для комп’ютерів 1 типу – вивчення мови програмування Basic (без знайомства з учбовою алгоритмічною мовою) та придбання практичних навичок написання та тестування програм.

Для комп’ютерів 2 та 3 типів – знайомство з мовою програмування Pascal (перед програмуванням на мові Pascal можна спочатку познайомити учнів з учбовою алгоритмічною мовою), придбання практичних навичок написання та тестування програм.

5. Знайомство з операційною системою Windows, текстовим, графічним, музикальним редакторами, базами даних, електронними таблицями. Знайомство на понятійному рівні з базами знань, експертними системами, з можливостями локальних та глобальних комп’ютерних мереж.

Примітка: Для комп’ютерів 2 та 3 типів – додається мета: формування практичних навичок та вмінь використання нових інформаційних технологій у професійній діяльності.

Приблизне планування

Окремо складаються програми теоретичного та практичного курсів, але обов’язково слід витримувати відповідність тематики теоретичних та практичних занять. Тому в залежності від наявності комп’ютерів певного класу можна робити деякі перестановки в чергуванні окремих тем.

3 варіант викладання інформатики – “машинний”.

Метою курсу є формування теоретичної бази знань учнів з основ інформатики та практичних навичок використання засобів сучасних інформаційних технологій у повсякденній практичній, зокрема навчально-пізнавальній, діяльності учнів.

До теоретичної бази знань відносяться: уявлення про інформацію, її властивості, інформаційні процеси та інформаційні системи, загальні принципи розв'язування задач за допомогою комп’ютера з використанням прикладного програмного забезпечення загального та спеціального призначення, формулювання проблем і постановку задач, побудову відповідних інформаційних (зокрема, математичних) моделей, основи алгоритмізації і програмування, принципи будови та дії комп’ютера, можливості глобальної мережі Інтернет, пошук потрібної інформації.

До практичних навичок відносяться: навички роботи з пристроями введення-виведення інформації, прикладним програмним забезпеченням загального та цільового призначення: редакторами текстів, графічними редакторами, електронними таблицями, системами управління базами даних, інформаційно-пошуковими системами, педагогічними програмними засобами, програмами-броузерами для перегляду гіпертекстових сторінок; програмами для роботи з електронною поштою і телеконференціями; пошук інформації в глобальній мережі Інтернет; навички складання, описування та реалізації найпростіших алгоритмів і програм з використанням засобів навчальної алгоритмічної мови та реальних мов програмування і операційних систем.

Мета курсу досягається через практичне оволодіння учнями навичками роботи з основними складовими сучасного програмного забезпечення ЕОМ, ознайомлення з функціо­нальним призначенням основних пристроїв комп’ютера та принципами їх будови і дії, основами технології розв'язування задач за допомогою комп’ютера, починаючи від їх постановки й побудови відповідних інформаційних моделей і закінчуючи інтерпретацією результатів, отриманих за допомогою комп’ютера.

Програма курсу розрахована на вивчення основ інформатики за умов достатнього доступу учнів до комп’ютерів. Залежно від варіанту навчального плану, за яким працює шкода курс інформатики може вивчатись у 8-9 класах або в 10-11.

Залежно від рівня оснащеності комп'ютерною технікою в програмі пропонується два варіанти розподілу основних тем курсу:

•   Перший варіант тематичного планування розраховано на викорис­тання операційної системи Windows, в ньому також пропонується два варіанти орієнтовного планування теми «Основи алгоритмізації та програмування» — один варіант орієнтовано на вивчення процедурного програмування (мови Basic чи Раsсаl), другий — на об'єктне програмування (Visual Ваsіс чи Delphі (меншою мірою)).

•   Другий варіант планування пропонується для навчання інфор­матики на базі комп'ютерів, які працюють під управлінням опе­раційної системи МS-DOS.

Повний курс (140 год, машинний варіант для комп'ютерів, що пра­цюють під управлінням ОС Windows);

Повний курс (140 год, машинний варіант для комп'ютерів, що пра­цюють під управлінням МS-DOS); для шкіл, що забезпечені сучасною комп'ютерною технікою або мають можливість організувати система­тичні заняття в комп'ютерному класі іншої організації;

Залежно від типу обчислювальної техніки, складу наявного науково-методичного та програмного забезпечення учитель може самостійно добирати методичні шляхи розв'язування освітніх завдань курсу, вносити необхідні корективи в порядок вивчення тем, а також змінювати кількість годин, необхідних для засвоєння програмного матеріалу. Окремі питання програми можуть вивчатися тільки в порядку ознайомлення. Відповідно до обраної методики вивчення курсу вчитель може дібрати відповідні навчальні посібники та дидактичне забезпечення, віддаючи перевагу тим чи іншим з них або ж певним чином поєднуючи їх.

Особливість викладання інформатики при машинному варіанті - вивчення даного предмету відбувається лише при умові розподілу учнів на підгрупи на всіх уроках інформатики. Тобто немає уроків теорії та практики, а на кожному уроці учні працюють в комп’ютерному класі.

Планування даного варіанту вивчення інформатики відбувається відповідно до нової програми, але слід враховувати, що під час вивчення окремих тем курсу учні не зможуть працювати на комп’ютері, якщо техніка не відповідає сучасним вимогам. Наприклад, в комп’ютерному класі не має виходу до мережі Internet тощо. Тобто деякі теми слід вивчати на рівні ознайомлення.