Формування творчої активності учнів на уроках трудового навчання засобами інтерактивних технологій

            Проблеми перебудови нашого суспільства нерозривно пов'язані з вирішенням завдань формування творчої особистості. Творчість дає людині можливість актуалізувати свої потреби, інтереси, здібності, знайти форми прояву індивідуальної активності.            

              Поняття «активність» і «творчість» розглядається у певному взаємозв’язку та взаємозалежності. Активність — як риса особистості, що проявляється у стані готовності й прагненні до самостійної діяльності, творчість — як діяльність людини, що спрямована не тільки на створення нових за змістом та формою матеріальних і духовних цінностей, але й на розвиток самої особистості. Творче самовираження сприяє усвідомленню особистісної ваги, емоційному розкріпаченню, зростанню впевненості у собі. У зв'язку з цим все більшої теоретичної і практичної значущості набуває залучення учнів до творчої діяльності, створення необхідних умов для формування їх активності.

           Вищеозначені питання завжди були у полі зору вчених. Різноманітні аспекти творчості розглядали В. Дружинін, Я. Пономарьов, І. Семенов; психологічні основи творчої активності вивчали Д. Богоявленська, Л. Виготський, П. Гальперін, Д. Ельконін, В. Крутецький, Г. Костюк, В. Мерлін, Н. Тализіна та ін.; педагогічний аспект досліджували Л. Аристова, В. Андрєєв, Ю. Бабанський, М. Данилов, Б. Коротяєв, І. Лернер, Л. Мамот, В. Паламарчук, О. Савченко, М. Скаткин, Т. Шамова, Г. Щукіна та ін.

           Предмет «Трудове навчання» тісно пов’язаний  із розвитком творчої активності учнів. Адже, за своєю сутністю, це – предмет творчий, тому при його вивченні необхідно змістити акценти від фактично ремісничого навчання до формування та розвитку творчої ініціативи, пошуку, інтелектуального навчання його змісту, створення реальних умов для реалізації індивідуальних можливостей особистості кожного учня [3].

            Здійснення даних завдань можливе в умовах прогресивних технологій, зокрема інтерактивного навчання. Його сутність полягає в тому, щоб створити умови постійної, активної взаємодії усіх учасників навчально-виховного процесу.

          Історія інтерактивного навчання сягає своїми коріннями у стародавні часи, коли філософ Сократ (369 – 499 р.р. до н. е.) проводив бесіди з учнями, спонукаючи їх шляхом запитань і відповідей знаходити «істину», при цьому особисто не пропонуючи готових положень та висновків. Ідеї вільного розвитку особистості знаходимо у Джона Дьюї. В основу групової роботи покладено ідеї Жан-Жака Руссо і Песталоцці. Ідеї навчання через бесіду, дискусії, створення проблемних ситуацій, гру належать англійському філософу і педагогу Герберту Спенсеру. Прикладом роботи у парах може слугувати методика українського педагога 20 –х років  Олександра Рівіна, в основу якої покладено ідею «навчаючи інших – навчайся сам» [2].

         Під час інтерактивного навчання учень стає не об’єктом, а суб’єктом навчання, відчуває себе активним учасником подій і власної освіти та розвитку. Це забезпечує внутрішню мотивацію особистості до навчання, що сприяє його ефективності. Завдяки ефекту новизни та оригінальності інтерактивних методів, при правильній їх організації, зростає цікавість до процесу навчання у цілому. Окрім того, на нашу думку, особлива цінність інтерактивного навчання полягає в тому, що учні навчаються ефективній роботі в колективі, а для успішного проведення  уроків трудового навчання, досягнення певного результату є однією з найголовніших умов.

           Найефективнішими інтерактивними методиками являються ті, які забезпечують теоретичну і практичну підготовленість учня до творчого застосування знань, умінь і навичок у навчальній та трудовій діяльності.

           Забезпечити використання інтерактивної методики можливо в умовах групової і парної  форм організації навчально – трудової діяльності, яка надає всім учасникам можливість діяти, практикувати навички співробітництва, міжособистісного спілкування (зокрема, оволодівати прийомами активного слухання, виробляти загальне рішення, формувати майстерність розв’язання педагогічних завдань, конфліктів).

Групи можуть бути статичними, коли учнів об’єднують за навчальними можливостями у диференційовані групи для виконання завдань різної складності. У динамічні, ситуативно сформовані групи, учні об’єднуються для бригадної форми роботи, під час виконання практичних чи лабораторно-практичних робіт. Можливе також формування динамічних груп, в які вихованці об’єднуються під час роботи над певним творчим завданням чи спільним творчим проектом [1].

Працюючи в парах, учні мають час подумати, обмінятися ідеями з партнером і лише потім презентувати свої думки перед класом. Окрім того, такий вид співпраці сприяє ще й тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдань.        

   З метою проведення моніторингу стану задоволення учнів навчально – виховним процесом на уроках трудового навчання, було проведено опитування учнів 8 – 9 класів. На питання, у який спосіб їм краще отримувати знання та практичні вміння,  59% відповіли: «працюючи в групах та парах», 33% - «працюючи самостійно» і 8% надають однакового значення як  парно – груповій так і самостійній роботі.

         Особистий досвід педагогічної діяльності дозволяє стверджувати, що завдяки спілкуванню в умовах групової роботи у дітей виробляється установка на творчу діяльність, на постійний пошук. Подібні інтерактивні елементи актуальні при виконанні творчих завдань (наприклад, створення нової моделі святкової сукні методом комбінування ) чи вирішенні певних питань. Творчі завдання, на відміну від традиційних, розрахованих на репордуктивність, вимагають від учасників не простого відтворення інформації, а творчості, оскільки містять у собі елементи невідомого і мають, як правило, кілька (інколи безліч) «правильних відповідей».

Одним з ефективних методів інтерактивного навчання, який сприяє розвитку творчої активності учнів, є ділова гра. Слід зазначити, що за результатами оцінювання діяльності учасників ділової гри можна отримати достатньо повну картину їх особистих здібностей і професійних нахилів. Очевидно, що ділова гра виконує важливі функції (навчальну, виховну, розвивальну), а головне, є ефективним методом активного навчання, який збуджує зацікавленість школярів при вивченні предмета, сприяє творчому розвитку особистості.

Активність учнів у ділових іграх має яскравий, довготривалий характер. Зазначене пов’язане з декількома причинами. По-перше, під час застосування ділових ігор, процес навчання максимально наближається до реальної практичної діяльності. По-друге, ділова гра є колективним методом навчання. Якщо традиційні методи орієнтовані, переважно, на індивідуальне навчання, то у ділових іграх рішення приймається колективно. Крім цього, у процесі гри можливе проведення контролю знань учнів. Також слід зазначити, що за результатами оцінювання діяльності учасників, імовірно отримати достатньо повну картину їх особистих здібностей і професійних нахилів. Отож, використання ділової гри робить процес навчання більш творчим та захоплюючим [4].

Окрім того, одним із важливих інтерактивних елементів, що сприяють готовності учнів до активних дій, є створення емоційного настрою на уроці. Народна мудрість стверджує, що найкращий примус – охота. Якщо учень із настроєм розпочинає навчання на уроці, то в нього усе вдасться і як результат, отримується відповідний результат. Тому учителю доцільно  розпочинати урок із повідомлення учням цікавих фактів, висловів відомих людей, фраз, віршових елементів, що спонукають до роздумів, задають тон уроку. Наприклад, доречно виголосити дітям слова філософа Сократа: «Якщо ти будеш допитливим, то будеш багато знати» і у віршованій формі побажати:

Я вам бажаю, діти, допитливими бути,

Щоб на уроці вміння й знання міцні здобути.

Навчайтесь, пізнавайте, ідіть вперед завзято,

Від цього лише користь ви будете всі мати!

Слід відмітити, що застосування інтерактивних технологій на уроках трудового навчання має свої переваги. Передусім, основним джерелом мотивації до навчання стає інтерес самого учня, змінюється його роль на уроці, як то: самостійне прийняття рішень щодо процесу навчання, розвиток комунікативних умінь і навичок, організаційні здібності. У такий спосіб навчання у вчителя з'являється можливість диференційованого підходу до учнів зі спеціальними потребами – особистісними та інтелектуальними тощо.

Але, поряд із тим, виникає певне коло питань, причини яких пов’язані з наступними чинниками: для засвоєння незначного обсягу інформації потрібно значна кількість часу; зменшується, у певній мірі, контроль над обсягом і глибиною вивчення, часом і ходом навчання; від педагога вимагається більш ретельна методична підготовка, оскільки слід пильно розробляти структуру проведення заняття, а також складати багатоманітні варіанти завдань.

          З огляду на викладене вище, слід зауважити, що необхідною на сучасному етапі  навчання учнів є трансформація ролі педагога,  перетворення його в авторитетну особистість, яка володіє великим обсягом знань та  умінь. Висока освіченість учителя трудового навчання передбачає, окрім належної фахової підготовки, володіння сучасною філософією освіти, використанням новітніх інформаційно-комунікативних технологій. Вважаємо, що без окреслених якостей, педагог не здатен до високої професійної мобільності. Існуючи в умовах, що безперервно змінюються, педагог повинен постійно працювати над активізацією своїх знань, систематично удосконалювати їх та збагачувати.